Обробка твору Н.Забіли «Минулися мої ходи»
Пісня
Минулися мої ходи через огороди,
Минулися мої лази через перелази.
Лихо мені, горе мені, молодій дівчині:
Чорні брови козацькії завдали кручини.
Другим щастя і кохання, а я тільки плачу,
Сльозам, горю, непокою і кінця не бачу.
Мене милий чорнобривий, на лихо, не любе;
Суше мене, псує мене, дарма серце губе.
Я до його, він од мене — не слухає мови;
Та цур тобі, біжи собі, остав тільки брови!
Любить стала, горе стало; коли ж перестане?
Чи вже, мабуть, тоді, тоді, як зовсім зав’яну.
Літа мої молоді біжать, летять марно;
Почекайте, не втікайте, може, буде гарно.
Може, брови козацькії колись мої будуть
Тоді очі, карі очі плакати забудуть.
Сум як море кінець має, прийде кінець горю.
Де ти милий чорнобривий, я до тебе молю?
Не вагайся, не цурайся я тебе бажаю.
Розвіється моє горе. Я тебе чекаю.
Минулися моi ходи
© Copyright: Евгений Рослик, 2016
Свидетельство о публикации №116122401618
Свидетельство о публикации №116122401618
Рецензии