Кожний ранок згадую, як прокидався з тобою.
Як торкався твоїх ніжних плечей.
Мені спочатку смішно до сліз,
А потім від сліз помираю.
Я із своїх спогадів збираю
Справжню надійну долю.
Котрої вже не існує.
Перелічую, що маю.
А що не маю - пропускаю.
Як зустріну, не кажи, що сумуєш
Почуття знову не прокидай.
Останні руїни душі змарнуєш.
Лише нагадай.
Нагадай собі, як добре було.
Як віддавалася мені сповна.
Не бреши, що для тебе все минуло.
Згадай, яка чудова була остання весна.
Кожний ранок згадую, як прокидався з тобою.
Спочатку смішно до сліз, а потім від сліз помираю.
Нагадай
© Copyright: Агата Морис, 2016
Свидетельство о публикации №116122309793
Свидетельство о публикации №116122309793
Рецензии