Небо та птах

Та якось гірко на душі...
Коли літаєш вище неба
А знизу гострії кущі
Та сум на серці, слово "Треба!"

Літай - літаєш, птах самотній
А знизу ворони кричать
Жива надія у безодні
Коли вже Бога не впізнать..

Летючий вітер, небо синє
Так прохолодно обійма
Кричиш - так сильно, "Я не згину!"
А небо зорі підійма

А небо вище залишилось,
Його не можеш обійнять
Воно безкрає, в хмари скрилось
І вже не знаєш де шукать

А вітер стогне, низько скаче
Вода прошила наскрізь дух
Лиш айстра осінь знов відплаче
Твердий зими почувши рух

Таки, ти зможеш! Вище неба!
Літай, як холодно в душі!
Немає в тебе щастя крева
Шукай крізь зимність пороші!

А вітер зорі обіймає
Грози змітає  страшний суд
І навіть небо помічає
Який прозорий стане пруд

Зникає осінь за зимою
Сніга дорогою летять
Зникає небо за тобою
А вище - зорі вже блищать...

Немає місця для посвяти
Бо вже не треба гострих жертв
Свята дарунки просять взяти
Та старий звір вже зовсім мертв

Коли подивишся уранці
Як все укрив пухнастий сніг
Ти знай - святкові будуть танці
Отам зустрінеться твій гріх

Твоє нездолане кохання
Правдиве, чистеє бажання
Твоя журба в безкрай самотня
Твоя надія у безодні

А я злечу у сьоме небо
Мені-бо іншого не треба
Я вірю, знаю та іду
Бо серце рідне тут знайду.

Посвятив тобі, дякую А*...