Відходимо у вічність, в небеса,-
Ніщо не взмозі вже і зупинити.
Лишається лише душі краса,
Якою щастя ми могли творити.
Відходимо у дальні ми такі світи,
Лишаючи тут часточку самих себе,
Щоб памяттю свічі завжди горіти
Тим слідом долі, що і далі нас веде.
Відходимо.. Лишаючи лиш біль
Тим всім, хто щиро/вірно нас кохає..
Лунають спогади лише вже звідусіль,
І час нікого і ніколи й не спасає..
61022132r
Лунають спогади
© Copyright: Рэйнни, 2016
Свидетельство о публикации №116122305955
Свидетельство о публикации №116122305955
Рецензии