Дочекавшись кохання, я його не втримАла...
Щастя, радощі й зорі та весна принесла.
Зачарована квітка — я, його не жадала,
І тому на долоні я його віддала...
Соловей не співає, та чаплею в гАю,
Я тримаюсь з нудьгою і ледве стою...
Поверни мені, Боже, те небо без краю,
Ті лани та птахів, що неначе в раю!..
Лиш яскравих подій від щасливої долі
Я бажаю відтОді, як світ заспівав!
Соловейко віддав ті тремтячі рапсодії,
Але ж сизий, та ворін нежданно забрав...
Дочекавшись, кохання я мало впізнала,
І тому на долоні я його віддала.
Та віршами своїми я його вшанувала,
І тому лиш у серці я його зберегла!..
Дочекавшись кохання
© Copyright: Виктория Вострикова-Ниц, 2016
Свидетельство о публикации №116122300581
Свидетельство о публикации №116122300581
Рецензии
Гарний вірш. Нехай у Вашої Героїні все буде добре. З теплом і повагою ))))
Вовка Онучин 23.02.2017 10:41 • Заявить о нарушении
Вовка Онучин 23.02.2017 10:41 • Заявить о нарушении
Дякую! Все буде добре... саме так! З повагою!
Виктория Вострикова-Ниц 23.02.2017 11:16 Заявить о нарушении
Виктория Вострикова-Ниц 23.02.2017 11:16 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.