Писав слова, скарбами сіяв,
І розступалася сліпа пітьма.
Мовчання біль... Душа горіла...
Згорів поет, а попелу нема.
Він просто жив І ніс свій хрест,
І не чекав від долі порятунку.
Із голови до ніг горів увесь,
Таємні зустрічі будили думку.
Таємні зустрічі невипадкових слів,
Не дозрівали в пам'яті роками.
Хотів, що би перетворилися на спів,
Який був сприйнятий богами.
Василю Стусу
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122209614
Свидетельство о публикации №116122209614
Рецензии