До отчого порогу
Я повернувся на рiдний порiг,
Промандрувавши iз сотню дорiг,
Зойкнула мати, сплеснувши в долонi,
Хусткой вкриваючи сивiї скронi.
Мамо, матуся, рiдненька моя,
Згадуєш з ранку своє немовля,
Роки злiтають , мов сонячнi зорi.
Сяють надiєю очi прозорi.
Чула, - у лiтку шепочуть дощi?
Звiстка про мене тобi до душi,
Сердце свое вiдпустила в дорогу,
Щоб повернувся колись до порогу.
Мамо, матуся, рiдненька моя,
Згадуєш з ранку своє немовля,
Роки злiтають , мов сонячнi зорi.
Сяють надiєю очi прозорi.
Ти не кручинься, ти ще не стара,
А менi знов у дорогу пора,
Ще почекай, не уходь у минуле,
Скiльки би рокiв ще не промайнуло.
Мамо, матуся, рiдненька моя,
Згадуєш з ранку своє немовля,
Роки злiтають , мов сонячнi зорi.
Сяють надiєю очi прозорi.
Свидетельство о публикации №116122207218