Ні покаятися, ні висповідатися
Не має перед ким.
Навіть не можна виспатися
Спокійно з думами своїми.
Хіба що душа споріднена
Не залишить наодинці,
А я її із болями своїми,
Надіюсь, не чужими.
Є рани, які ніколи не гояться.
Вони глибоко в свідомості
Навіки знаходяться.
Їх ніхто не лікує.
Ні час, ні люди привітні.
Спогади разом лягають спати,
І разом з тобою прокидаються.
Можуть, навіть, приснитися.
Їх ніхто не може прогнати.
Вони - в підсвідомості.
Мов невидимі тіні
Поруч неспокійно блукають.
Від усіх бід відмінні,
Лише тебе вони знають,
Минулого голосом розмовляють.
Тому, що створені Любов'ю.
Про все на світі знають,
До смерті житимуть з тобою.
Н покаятися, н виспов датися
© Copyright: Михаил Генсёр, 2016
Свидетельство о публикации №116122203272
Свидетельство о публикации №116122203272
Рецензии