Тяжелый соблазн укр

  ТЯЖКА  СПОКУСА
      (казка)

Жив собі один біднота, --
Дуже бідний чоловік.
Ліг оце він якось спати,
Та заснуть ніяк не міг.

От лежить і розмишляє:
«Чому бідним тяжко так?
Всякий люд нас обдирає, --
Не піднятися ніяк..!!?

Хтось багацько грошей має,
Та немає він жалю:
Нещасливих обирає –
З Богом постає на прю!

А якби я був багатий,
Я би кривди не чинив…
День би кожен був за свято!, --
Іншим дав і сам би жив.»

Так подумав, чує голос –
Чи ввісні, чи наяву:
«Хочеш», -- каже: «Буть багатим?,
Гаманець, тобі, даю.

Золота – одна лиш гривня,
Та як ти, її візьмеш,
Там зросте одразу друга –
Повно грошей набереш..!

Набери там, скільки схочеш,
Та не витратиш й одну, --
Все в череп»я обернеться,
Спершу гаманець в ріку.

А як той гаман потоне,
Будеш гроші витрачать.»
Чоловік, аж но дуріє
Й ну, від радості стрибать..!

Запалив же тоді світло
І побачив гаманець.
Та й кричить: «Я вже не бідний!
Всяким лихостям кінець.»

І почав тягнути гроші:
«Ось до ранку, дотягну!..»
А вони такі хороші!, --
Ну та й ну, та й знову: ну!!!

«Натягну оце до ранку.
Й іншим людям поможу.
Гаманця тоді у річку…
Зроблю так, як і кажу!»

От настав уже й світанок.
І грошей багацько є..,
Та веселий, в злоті, танок!
Ще і ще гаман дає…

Вже і вечір наступає.
Жаль кидати гаманець.
«Тільки ще повитягаю,
А тоді і весь кінець.

Добре золота багато!, --
Дам і людям і собі.
Без грошей, що буду мати?
Жить тоді, як тій свині!»

Міркував. Вже й грошей повно.
Знову ранок наступив.
В хижці голодно й безмовно;
Дуже! їсти захотів.

«Кинуть гаманець у річку?
Як це тяжко… Так і знав!»,
Золотих, -- муруй хоч пічку;
Тиждень їсти він не мав.

Так заслаб, але міркує:
«Хто би грошам не радів?!»
Аж нарешті йде до річки,
Дуже бідний зголоднів.

Вже й кидає, але шкода!,
Тож вертає у свій дім;
Знов почав тягнути злото;
Тяжко дихає, аж впрів.

Так і вмер отой бідака –
Серед злота, з гаманцем.
Ні собі, ні іншим людям,
А зажерливим кінцем.

І як вмер отой нещасний,
Аж загув по хижці сміх!, --
Так в лукавстві вади наші,
Ліпить сатана на гріх.

Ти ж, дитя, не спокушайся
І видноти не шукай!,
Але тихістю втішайся,
За чеснотами зітхай…

А як бачиш спокушення,
Стрімко очі відведи.
Не ласуй на приношення,
Та у радості цвіти!,

Бо як хто багато хоче,
Справді упаде на гріх.
Що Лукавий там шепоче?
Наша відповідь – це сміх!!

Головне не те що маєш,
Але те, що сам несеш;
І як правильно сприймаєш, --
Будеш жити, не помреш!..

Біла Троянда
15.03.2005.