Анатолий Кичинский. Свечка

                А жінка сидить, як свічка горить...
                Украинская народная песня

Споткнись, и постой, и вернись в этот дом,
что временным был для тебя очагом, -
ты свет ведь забыл погасить в доме том.

Вернись, ещё он для тебя не закрыт -
там женщина, словно бы свечка горит, -
и пламя, как сердце от страха, дрожит.

То ты запалил её в теми ночной.
Не дай же дотла догореть ей одной.
Не дай же погаснуть ей в доле такой.

Белей без неё он не станет, твой свет,
лишь будет укором в течении лет
фитиль обгоревший чернеть и чернеть.

Споткнись, и постой, и вернись наяву
ты к той, что похожа сейчас на вдову.
И только свеча пусть роняет слезу.

                Свічка

Спіткнись, і спинись, і вернись у той дім,
що був тимчасовим притулком твоїм, -
ти світло забув погасити у нім.

Спіткнись, і спинись, і вернись хоч на мить -
там жінка сидить, наче свічка горить, -
чий вогник, мов серце від страху, тремтить.

Це ти запалив її в пітьмі нічній.
Не дай же дотла їй згоріти одній.
Не дай їй погаснути в долі твоїй.

Білішим без неї не стане твій світ,
бо в ньму тобі, наче докір, услід
з-під вогника свічки чорнітиме гніт.

Спіткнись, і спинись, і вернись наяву
до жінки, що схожа в цей час на вдову.
Не бійсь обпектись об сльозу воскову.