Зерна Розуму

Зерна   Розуму

Як   потреба  підійшла,
Жінка  на   товчок   пішла.

Придивилась:   люд    стоїть,
Бабця   за   столом   сидить.

На   столі   лежать   зернята,
А   над   ними   -  -  тінь  плаката:

«Добрі   люди,   покуштуйте,
Зерна   Розуму   купуйте!

Бо,   щоб   жили -  не  старіли,
Їх   щоденно   предки   їли!»

Пройняло   до   самих  п;яток,
Закупила   аж   десяток!

Та,   відчув   легеньку   втому,
Повернулася   додому.

Хоч   зернята  і   хороші,
Та   скажено   шкода   гроші!

То   ж   порівнювати  стала
З   тим,   що   з  яблука   дістала.

Розум   й   обіч   не   ходив:
Порівняла.   Смак   один!

Ой,   бабуся  -   шельма   клята:
Це   ж   із   яблука   зернята!

Хоч   соломки   підстели!
Як   дитину   провели!

На  роботі   - всім        мовчок,
А   з   роботи   -  на   товчок.

Ту   бабусю   враз   знайшла
І   одразу   підійшла.

Та   всміхнулась   дуже   мило:
«Чим   я,   жінко,  Вас  дурила?

Бач,   зернятко  скуштували,
Та  нараз   розумні  стали!»