Щасливий сон перевод С. Груздевой

У сні  блукали сонце, вітер й ти,
Було так радісно нам полем йти,
Зелене житнє поле, наче море,
Й серця співали на зразок amore,

В долонях літа колихався день..
Мовчали ми, із вуст - ані телень!
Як поцілунок цвів червоний мак,
Сказать"люблю "ми не могли ніяк...

Таке завітне і таке просте,
жадане і потрібне слово те,
Всього п`ять літер в тому слові-
Як важко зізнаватися в любові!

Насупивсь день і крапнула сльоза
Та ні! - Наздоганяла нас гроза...
Грім загримів і я чомусь злякалась:
На грудях в тебе птахом заховалась .

Ти обійняв і наче квітку ніс,
чи може ти  летів -сама не знаю!
Здалека нас вітав зелений ліс,
Нам шепотів : - Кохає! Так, кохає!..

І я прокинулась від тих щасливих слів,
Які сказати так ти й не посмів...
А на губах, як мак цілунок цвів!
- Коханий, спиш?..Не бачив моїх снів?


Перевод Светланы Груздевой:


Во сне бродили солнце,ветер,ты.
как радостно нам полюшком идти!
Зелёным полем ржи, как будто морем.
Сердцам хотелось петь под ритм "amore"...

В ладонях лета колыхался день.
Молчали мы...из уст  – не «дзинь», не «дзвень»!
Сквозь поцелуем пламеневший мак
Сказать «люблю» мы не могли никак…

Заветное, простое, как цветок,
Желанное, родное слово то,
Пять буковок всего-то назови –
Как трудно признаваться нам в любви!

День потемнел – и капнула слеза,
Да нет! – То догоняла нас гроза…
Гром прогремел – и подступает страх,
Я на груди забилась, словно птах!

Меня ты обнял и цветком понёс,
А может, полетел?.. – к чему вопрос?
Издалека позвал зелёный лес
И всё шептал: – Да любит же он, бес!

И я проснулась от счастливых слов,
Хоть их сказать ты так и не посмел…
А на губах мак-поцелуй расцвёл!
– Любимый, спишь?.. Моих не видел снов?