Як то сльози ллють самі,
Звідки та могутність сили,
Якщо доля не в пітьмі,
Світ навколо гарний милий?!
Мабуть, бачивши красу,-
Душі так пильнують наче,
Дарять з квіткою росу,
Що так бездоганно плаче
Чудодійств яких нема
У мирському всім буденнім,
Чи серйозно, жартома
З виром в обсязі шаленім…
Плачуть з горя та біди,
Аж кричать несамовито,
Скрізь лишаючи сліди
Ті таємно чи відкрито…
З радощів,- вже не дива
І, здається, що недарма
Душа плаче, бо жива
І така – над нею карма…
20.12.2016р.
Як то...
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2016
Свидетельство о публикации №116122003769
Свидетельство о публикации №116122003769
Рецензии