Незгаслий біль ятрить поволі душу.
Безсоння, місяць, я і самота.
Собі самій зізнатись чесно мушу,
що все зробила у житті не так.
Де сила слів? Усі пустопорожні...
Вже пізно долю й щастя обіцять.
Зів'ялі мрії у сумі дорожній
нести мені до самого кінця.
Я в почуттях не тямлю зовсім міри -
окрилена злітаю до небес.
Біда у тім, що ти мені... повірив.
Я налякала пристрастю тебе.
Скарав мене байдужості напалмом.
Безкрилій птасі політати - зась.
Пробач мені, що я тебе кохала,
й забути за роки не спромоглась...
Пробач
© Copyright: Натали Бугаре, 2016
Свидетельство о публикации №116122001306
Свидетельство о публикации №116122001306
Рецензии
Авжеш, як не крути, сказати мушу:
Ваші вірші ласкають душу!
Ще не пішов, а вже скучаю
Та вас до списку долучаю!
Николай Чельтер 25.09.2019 07:43 • Заявить о нарушении
Ваші вірші ласкають душу!
Ще не пішов, а вже скучаю
Та вас до списку долучаю!
Николай Чельтер 25.09.2019 07:43 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 10 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
