Обробка твору Я.Головацького
«Весна»
Вже соненько пригріває, теплий вітер подуває
В весен-день.
Галичанка люба, мила городочок городила
В ясний день.
«Галичанко, що ти дієш? В що думаєш й надієш
В квітень-день?»
«А я дію - зерно сію і на дощик я надію
В теплий-день.»
«Галичанко, люба, мила, щоби ти ся не вмілила
В осен-день.»
«П’яте зерне то посходить; а десяте то доспіє
В літний-день.
«Галичанко люба й мила, коб надія не завела
В сумен-день?»
«Хоч нема заступить кому, не боюся тучі, грому
В бурен-день.
Будуть тучі, гради, громи, Спека, смага, зливи, ломи в труден день.
Буде дощик покрапляти - хліба ж вітру
Не зламати в зелен-день.
Хто працює, оре, сіє, Той і плодів ся надіє
В зимен день.
Я на бога ся надію, що недармо роблю, сію
В весен-день.»
Галичанка
© Copyright: Евгений Рослик, 2016
Свидетельство о публикации №116121904624
Свидетельство о публикации №116121904624
Рецензии