Твої губи — розтулена рана...
Ми хотіли й не знали — чого...
Од кохання безвольна і п’яна,
ти тулилась до серця мого...
Володимир Сосюра
Хоч ти вір, хоч не вір, але в мене насправді є інша.
І вона – таємниця, найбільша з моїх таємниць.
Я про неї пишу, я для неї пишу мої вірші.
А вона їх збирає до серця таємних скарбниць.
І не знає, крім мене, ніхто ні про колір волосся,
ні про колір її то сумних, то веселих очей.
Я не видам її таємниці. Коли хтось попросить,
я скажу, що вона вже пішла у одну із ночей.
І не буде у тому неправди, не буде обману.
Бо і справді пішла. Та відомо одному мені,
що повернеться знов, од кохання безвольна і п’яна,
бо не зраджую я таємниці жіночі земні...
Iнша, або Земнi жiночi таемницi
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116121911133
Свидетельство о публикации №116121911133
Рецензии
