Ліс дубовий стояв. А залишилось велетнів пара...
Спорожнілим і диким здається безмежності гай.
По блакитному полю кумедно тупцюється хмара,
Заважаючи сонцю вгорі запалить небокрай.
Понад лісом колись розливалася широко річка,
Тут діди на човнах вирушали рибачити врань,
Замість неї - поглянь лиш - озерце стоїть невеличке,
І його ти убрід подолаєш без всяких вагань.
Пам"ятаєш, колись ми збирали конвалії в лісі,
Вкрита килимом білим буяла щаслива земля,
А куди ж вони зараз,тендітні, куди поділися?
Тогорічна трава одиноко сумує здаля.
З тих багатих лугів, що недавно стояли побідно,
Зникли петрів батіг, ковила і трава деревій,
У природі ніщо не зникає й не гине безслідно,
І про це пам"ятай ти завжди, любий хлопчику мій.
18.12.2016.
Розмова з сином
© Copyright: Ольга Королевская, 2016
Свидетельство о публикации №116121803789
Свидетельство о публикации №116121803789
Рецензии
"У природі ніщо не зникає й не гине безслідно". Всегда тому есть причина и следствие. "Спорожнілим і диким здається безмежності гай", когда всё отдано на откуп попустительству, Ольга...
Людмила Иконникова 27.11.2020 04:36 • Заявить о нарушении
Людмила Иконникова 27.11.2020 04:36 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.