Когда душою мы одни...
И тянутся седыми облаками,
И говорят печально с нами,
И, будто, в мире мы одни...
И вьюга злится за окном,
Кричит израненною птицей,
И ночь бессонная томится,
Рыдает под её крылом...
Ах, как бывают хмуры дни,
Когда душою мы одни...
18 12 2016г
Бувають i похмурi днi...
Мирослава Стулькивская
Бувають і похмурі дні...
Зависнуть, мов на небі сірі хмари.
І сумно розмовляють з нами,
Неначе в світі ми самі...
А завірюха за вікном,
Пораненим заб'ється птахом...
Ніч, від безсоння, з переляку,
Голосить під її крилом...
Бувають і похмурі дні,
Коли душею ми самі...
Оригинал:
Азалия Жуланова
http://www.stihi.ru/2016/12/18/2672
Свидетельство о публикации №116121802672