Пробач мене, пробач: хоча би ранок,
Один лиш ранок – не торкнись, не клич.
Я вмію віршем стрінути світанок,
Але сьогодні – ні, не клич, облиш.
Ні щастям, ні стражданням, ні любов'ю
Не виокремлюй тихий ранок цей.
Я розрахуюсь віршами з тобою,
Я обцілую римами лице –
Твоє лице, вуста і очі Музи.
Я відшкодую віршами борги.
Але хоч раз уранці серце мусить
Забути про натхнення ланцюги...
Пробач мене, пробач - хоча би ранок
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116121802347
Свидетельство о публикации №116121802347
Рецензии
