Про любов

1
Пілат свою покінчив чорну справу.
Кат, як наказ, сприйняв останній жест:
Він видав людям злодія Вараву,
Невинному поклав на плечі хрест.

І він узяв тяжку незмірно ношу,
Зневажений, в терновому вінку,
Пішов виконувати волю Божу,
Пішов долать дорогу нелегку.

Ішов... Юрба кричала до хрипоти
Летіли вслід йому слова лихі,
А він ніс хрест, умившись кров"ю й потом,
Не за свої, а за людські гріхи.

І лиш тоді,коли воскрес із мертвих,
Вознісся в небо в сороковий день,
Побачили, кого дав Бог у жертву,
Щоб врятувати від гріха людей.

Що є любов? Любов є,кажуть, Бог,
Той, що існує завжди в ликах трьох:
Бог-син, Бог-дух, Бог-батько - ЧОЛОВІК.
І так було, і не один вже вік...

2
Якби ж то був не Бог-отець, а Мати,
То сина б не залишила страждати
Там, на Голгофі,де юрба байдужа
Дивилась, як конає Божий син
Лише тому, що їй замало слова.
Юрбі було потрібно смерті, крові,
А жертвою щоб був лиш він один.

А Бог-отець не зміг переконати
Юрбу,так як зуміла б, може, Мати,
Щоб сина врятувати від страждань.
Бо смерть дитини - найстрашніша дань
з усіх, які людина може дати.

Любов не шле своїх дітей на муки.
Вона розіб"є в кров і ноги ,й руки
І пройде весь той шлях страшний сама,
За краще вибере сама за жертву стати
Тому лиш, що ЛЮБОВ вона, що МАТИ...

- Чому ж не врятувала? - хтось спитав.
Бо Мати та була лише людина.
Вона померла б з радістю за сина,
Але всевишній Бог-отець не дав.