старожил
У гірській долині,
Жив столітній вуйко,
Славнозвісний нині.
Славнозвісним став дідусь
Коли раптом вранці
Завітали в полонину
Кінофільмзніманці!
Дуже їм цікаві стали
Народні рецепти,
Що старому до ста років
Не дають померти.
Окружили діда гості,
Та давай питати,
Як же він зумів так довго
В світі проживати?
Задають йому питання
Про шкідливі звички,
Чи не мав він до паління
Змалечку привички?
Дід примружив хитро очі
Круте сиві вуса
На копиці сіна в лузі
Поглядає скоса.
Кінокамера на плівку
Копиці знімає,
Ну а вуйко про паління
Їм розповідає:
«Бачите он ті копиці,
Що ген-ген до краю,
Тютюну спалив не менше,
Точно пам’ятаю.»
Розгубились кіногості,
Що ж воно виходить:
Що для довголіття зовсім
Табачок не шкодить!?
- Може ви не пили діду
По життю горілки,
Та не бачили чортів,
Бурундучка й білки?
Дід всміхнувся й повертає
Камеру до річки,
Скільки ж, каже, випив «шнапсу»
В шинкарки Марічки!
Вже й не знають як кіно
Якісне відзняти,
Про що можна ще в старого
Для кадра спитати?
- Мабуть в міру ви дідусю
Жіночок любили,
Що не дав Господь дійти
Досі до могили?
Дід хитрюще посміхнувся:
«Не діждетесь дітки,
Он висить в кутку коса
Кістлявої тітки!
Вчора ввечері вона
В хату завітала
І з собою ледь мене,
Клята, не забрала!
Як дав смерті сексуально (попід хвіст)
Що я мав робити?
То тепер ще довго-о-о буду
На цім світі жити..!
Відлетіла вмить вона,
Позабувши косу…»
Поклав край сторічний дід
Режисердопросу.
Місце в фільмі відвели
Косі, річці, сіну
Й славнозвісним став дідусь
На всю Україну!!!
Свидетельство о публикации №116121611836