Не наважусь i не смiю...

До мене ангел усміхнувся
В твоїх агатових очах.
  (Із збірки М.Андрієнка
             „Чорнозем”)

Від тих очей святих відразу
Заграла кров, немов вино.
Таких не бачив ще ні разу,
Хіба що снилися давно.
Забракло слів від цього дива.
Горять малинові вуста.
На них усмішка соромлива
Нагадує шкільні літа.
Душа від цього молодіє,
Звучить поезією світ.
Та не наважусь і не смію
Сказати ангелу: „Привіт!”...


Рецензии