Мариам Папалашвили - Из своей родившись песни
И надеждой заблестело.
Столько сини в поднебесье,
Что влюбиться я посмела.
Возраст чувств не урезонит,
Стала лишь самозабвенней,
Стоит верить, что не тронет
Смерть моих стихотворений.
Сохраняя равновесье,
Не боясь злых слов и яда,
Из своей родившись песни,
Обрела я в ней отраду.
Пусть струною скрипки будет
Мой язык в порыве чутком,
Сам собой трепещет, любит,
Души потрясая звуком.
Свидетельство о публикации №116121500228
მზის სხვმა სულშიც შემოაღწია
მისში მე იმედს ვხედავ,,
ისე სავსეა ზეცა სილურჯით,
სიყვარულსაც კი ვბედავ.
განა სენტემეტს ძრახავს ასაკი?
გულს უპოვნია ნდობა,
მინდა მჯერობდეს, რომ ჩემს სიმღერას
არ უწერია კვდომა.
ვერას დამაკლებს ჩასაფრებული
გესლი და მწარე კბენა,
დავბადებულვარ ჩემივე ლექსში,
ვპოვე სიმშვიდის ჩვევა.
მსურს ვიოლინოს სიმს ედრებოდეს
გრძნობით გამთბარი ენა,
თავად თრთოდეს და სმენას ატკბობდეს
გულშიჩამწვდომი ბგერა.
Ирина Санадзе 15.12.2016 00:23 Заявить о нарушении