Храм печалі
(Сонет)
Все довкіль – мов у храмі печалі
в центрі рідного мого села,
де близесенько від магістралі
отча глиняна хата була.
Тільки час, поспішаючи далі,
все змінив а чи знищив дотла.
Стало глибшим піщане провалля.
Свіжий ґрунт мов розлита смола.
А в долині Синюха чарівна
неба Божого барвами б’є,
де колись половецька царівна
спрагле тіло купала своє.
Там навіки невинно-наївне
вже у спогадах щастя моє.
––––––
© Анатолій Загравенко.
Храм печали
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116121502144
Свидетельство о публикации №116121502144
Рецензии
