журба
Груднева буденна доба,
іще не остання – тридцята.
Розчинені шафи дверцята.
На кожній полиці – журба.
Як спогади, речі старі.
У спогадах мрії новіші.
Нічого, нічого, крім віршів,
собі не надбала за рік.
Тепер їх узимку самій
читати не перечитати.
Ніхто ж не спитає: «Чия ти?»,
хоч як одягтися зумій.
Шукаю у шафі суть я.
Нарешті, скінчу перемірку.
Журбу оберну на ганчірку,
й хтось витре об неї взуття.
© Copyright: Татьяна Очеретянова, 2016
Свидетельство о публикации №116121510276
Свидетельство о публикации №116121510276
Рецензии