Десь вiтерець гуляe серед степу...
Десь вітерець гуляє серед степу...
Десь вітерець гуляє серед степу,
Та гладить ковилу білоголову.
Далекий шлях до зоряних вертепів,
Мене вночі, щоразу кличе знову.
В обійми вітер візьме, мов листочок,
Підійме в небо на могутніх крилах.
І, навіть, повернутись може схочу,
Із рук його, звільнитись вже не сила.
Ми помандруємо із ним в високе небо,
Куди і жоден птах не долітає.
І, назавжди забуду Я про Тебе,
І, серця біль, назад не повертає.
25-26.07.2011р
Свидетельство о публикации №116121400627