А всім здавалось – всім лише здавалось:
зрадію чоловічій самоті,
наллю жіночій сміх у дні пусті,
щоб так минуле легше забувалось.
І усмішок дівочих – не злічити.
А я – все вірш і вірш, і день і ніч.
Товариш кинув трубку: «Ти – мов сич».
Насправді, лінь крилом поворушити.
Хоч крила склав – перо не зупинити.
І хто би як не звав – не зупинюсь.
Я не імен образливих боюсь –
боюсь чернеток скирту залишити...
А всiм здавалось - всiм лише здавалось
© Copyright: Миклош Форма, 2016
Свидетельство о публикации №116121406192
Свидетельство о публикации №116121406192
Рецензии
