Виглядає мати із війноньки сина,
Адже він у неї єдина дитина.
Виглядає сина, сльози проливає
І безперестанку додому чекає.
Сидить на порозі, перехожих бачить.
Серце у тривозі – сина чи побачить…
Не хоче в це вірить, не хоче це знати,
Буде до кінця днів сина виглядати.
Виплакала очі, серце ледве б’ється,
Та крапля надії в неї зостається.
І не хоче вірить, що його немає,
І з війни синочка додому чекає.
13. 12. 2016.
Вигляда мати з в йноньки сина...
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2016
Свидетельство о публикации №116121400543
Свидетельство о публикации №116121400543
Рецензии