Вицвіла фарба вічного буття,
Із вітром подихи змішались.
Шукає істину загублена душа,
Або це лиш уламки, що зостались
Коли змертвілі нерви, думи, тіло
Ти можеш знову кидати у бій,
Коли триматись вже немає сили,
Зникає щастя твоє у безодні мрій
Коли позаду темрява шепоче,
До себе ніжно просить підійти.
Не смій їй заглянути в чорні очі,
Не дай їй доторкнутись до руки
Проклятие
© Copyright: Механический Песец Над Пропастью, 2016
Свидетельство о публикации №116121410449
Свидетельство о публикации №116121410449
Рецензии