Обвила снігами.
Розкраяла вітром.
Вписала у п'єсу про вирок без ком.
Дивилася з рами...
Всміхалася хитро...
Водила ім'я на камінні піском...
В лихую годину.
У сни повнолуння.
Тремтячими пальцями в синєє скло.
Шукала невпинно...
Ловила відлуння...
І тихо молила, щоб все замело...
Між крихтами неба.
Чолом прохолодним.
Не втримала пальцями темряви край.
Пручатись не треба...
Боротись не годна...
І тільки із прірви луна:
- Зачекай!..
Порятунок
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116121303525
Свидетельство о публикации №116121303525
Рецензии