Одинокість
(Сонет)
У сни тепер приходиш, як свята.
Усе я в них з’ясовую з тобою,
що ти неначе чомсь гордуєш мною,
хоч зналися й любилися літа.
Без тебе я в житті – як сирота
чи як верба над плинною рікою.
Була жива – не знався із журбою.
Тепер в душі – постійна гіркота.
Буває, сам не знаю, чом живу
та чим зайнятись під Господнім небом,
хоч мав би вже давно прийти до тебе
під невмирущу цвинтарну траву.
Усе тужу, як без лебідки лебідь.
Собі та іншим криком серце рву.
–––––
©Анатолій Загравенко.
Одиночество
© Copyright: Анатолий Загравенко, 2016
Свидетельство о публикации №116121201823
Свидетельство о публикации №116121201823
Рецензии
