Замерзли сльози мої на снігу,
Потріскує мороз на сонному волоссі,
А я давно уже нікуди не біжу,
Та не відчуваю свої ноги босі...
Втекла назавжди від тебе, від думок,
Бо занадто довго вірила у краще,
Чомусь раніше не могла ступити й крок
І з кожним днем це давалося все важче.
Але одного разу щось пішло не так,
Щось мабуть зламалось в середині,
Чи це був збіг, чи доленосний знак,
Та я сама залишилась від нині.
Одна секунда- і все життя перед очима.
Зустріч, поцілунок, весілля й діти,
Ось і доля від щастя нам ключі вручила,
Та заповідала старість удвох зустріти.
Але вийшов жарт у долі надто злий,
Забрав з собою повагу, розуміння й почуття,
Та став колись коханий чоловік чужий,
Вбивши у мені всю віру у життя...
Замерзлi почуття...
© Copyright: Марианна Медзинская, 2016
Свидетельство о публикации №116121108855
Свидетельство о публикации №116121108855
Рецензии