Ну ось i лiто,звiсно,не на зовсiм
Пiшло туди,де вже його чекають...
Холодна i похмура рання осiнь
Уже в повiтрi золотом шугае...
В алеях парку помертвiле листя
Зажурно й тихо щось пiд ноги шепче...
Що...мабуть же...розлука близько-близько...
I на душi в обох у нас не легше...
Яка з колоди випаде нам карта?
Чого вiд майбуття тепер чекати?
Хiба ж хто знае ,що там буде завтра?
Та як же сумно те ,що е втрачати...
Ми бредемо в руцi рука до ставу...
Вiн також всiх до долi проводжае...
А в грудях серце так заколотало...
I в тебе так самiсенько...я знаю...
Оciнь
© Copyright: Пётр Тютюнник, 2016
Свидетельство о публикации №116121104978
Свидетельство о публикации №116121104978
Рецензии