(з юнацького зошита)
Де ти, щастя моє, забарилося?
Може, в сутінках ночі синьої,
Чи на лузі з дощем загралося,
Чи тонуло в роси ранковії?
Може, кануло в води сумніву,
Чи розбилось об скелю розпачу,
А чи десь на дорозі місячній
Ти чекаєш мене з надією?
Як пізнати і віднайти тебе?
Може, ти ота зірка раннішня,
До якої плекаю мрії я,
Що засвічує серце вірою?
Може, ти той серпанок сонячний,
Що наснився мені так солодко,
Може, вітер, що наспівав мені
Ніжну казку про мого любого?
Де ти, де? Чом мені не стрінешся?
Я іду вузькими стежинами,
Омиваючи серце росами,
І думками до тебе лину я...
Лину, лину...Та бачу мариво.
Поманило і зникло болісно.
А де ж справжнє, де забарилося?
Хоч би в снах мені ти наснилося...
18.06.1984 рік
Де ти щастя...
© Copyright: Ольга Колодуб, 2016
Свидетельство о публикации №116121110536
Свидетельство о публикации №116121110536
Рецензии
Юнацькі роки вже далеко,
Та там гуляє ще дівча,
Що обнімає тут смереку,
Але Надію не втрача...
Владимир Прохода 28.12.2016 02:14 • Заявить о нарушении
Та там гуляє ще дівча,
Що обнімає тут смереку,
Але Надію не втрача...
Владимир Прохода 28.12.2016 02:14 • Заявить о нарушении
Саме так...Без Надії ніяк.Ронить листя, як сльози, смерека. І юнацьких років угасає маяк. І гніздо, що на ньому, покидають лелеки...А дівча? -А дівча ніби сили втрача...Та сплітає гніздо із опалого листя. Хустка спала з оголеного плеча.І на грудях заграло бурштинове намисто.
Ольга Колодуб 04.01.2017 00:03 Заявить о нарушении
Ольга Колодуб 04.01.2017 00:03 Заявить о нарушении