Мой первый стих, написанный в окопе

6 ноября 1943г. - освобождение Киева от гитлеровской оккупации первый
Мой первый стих, написанный в окопе
перевод с украинского

Мой первый стих, написанный в окопе,

На взрыхленной снарядами стене,

Когда теряло звёзды в гороскопе

То детство,  что убито на войне.


Пожары разливались жаркой лавой.

Пылали хаты. Ночь казалась днём.

Вот-вот  - и захлебнётся переправа

Днепровская  - водою и огнём.


Земля гудела.Мальчик где-то плакал.

Крестилась баба;хлеба сник запас,

А тот окопчик две семьи запрятал,

Весь содрогаясь столько дней подряд.


О, эта боль не детских впечатлений!

Как въелась она в сердце с тех времён -

Не выразить строкой,да ни поэмой,

Душа невольно сделалась немой!


И было то ни зайчиком,  ни волком  -

Кровавый свет,  обуглена заря...

Да,  я писала,  ну почти осколком

Большие буквы  -  просто с Букваря...


Стишок тот первый,  прислонившись скромно,

Что ночью осветила мне война,

Какой он был  -  уже и не припомню.

Снаряд упал  -  обрушилась стена.



Мій перший вірш
Ліна Костенко

Мій перший вірш,  написаний в окопі,

На тій сипкій від вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство,  вбите на війні.


Лилась пожежі вулканічна лава,

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

Через Дніпро  -  водою і вогнем.


Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

Де дві сім' ї тулились кілька діб.


О,  перший біль тих не дитячих вражень,

Який він слід у серці залиша.

Як невимовне віршами не скажеш!

Чи не німою зробиться душа?


Це вже було ні зайчиком,  ні вовком  -

Кривавий світ,  обвуглена зоря!

А  я писала мало не осколком

Великі букви,  щойно з букваря.


Той перший віршик,  притулившись с краю,

Що присвітила поночі війна.

Яким він був  - уже не пам ятаю.

Снаряд упав  - обрушилась стіна.