Застигли на моїх долонях
Цілунки і слова пусті –
Роз’їхались на білих конях
Всі принци в далі золоті.
(Із збірки Т. Герасименко
«Червона книга. Людина»)
Вона прокинулася рано,
Хтось цілував її чоло.
Душа розквітла враз весняно,
У серці щастя ожило.
«Це – з мрії принц, –
здогадка вкралась. –
Мій любий Вітер на коні...
Я з ним ще в юності кохалась,
Куди поділися ті дні?
А ще був принц – Мороз холодний,
Все підкрадався ближче, ближче...
Кусав вуста, мов вовк голодний,
І пестив тіло... нижче, нижче...
… Коли прийшла пора творити,
Все оповив казковий світ.
Його не можу не любити:
Мій новий принц – це Алфавіт!»
Спогади про принцiв Пародiя
© Copyright: Бурчак Ворожбянский, 2016
Свидетельство о публикации №116121002885
Свидетельство о публикации №116121002885
Рецензии