Я тут вірш хотіла написати
Про те, як двоголовий змій,
Без марних надій,
Освітлює вулицю.
Проте слова не могла підібрати.
Пізніше вдалося, навіть вийшов вірш
Цікавими формами перенасичений.
З самого початку на смерть він був приречений,
Прожив би мало: чи на день менше, чи більш.
Занурилась в себе, немов в якусь секту.
Голову зняла, відправила за вікно.
Питання: вершина у мене зараз чи дно?
Якої релігії я стала адептом?
Релігї смерті чи, радше, життя?
Назвемо своїми усе іменами.
Згадайте інтимні розмови між нами,
Згадайте, що місця немає у серці моєму
Для каяття.
Подумали, що жорстока?
Ой, ріднесенькі, не смішіть ви мене.
Ця секунда за мить промине,
А життя покине, не встигнете й кліпнути оком.
Жорстокість реальна є.
Не треба підтекстів шукати,
Там, де у ігри не хочуть грати,
Там, де хтось говорить і словом не б'є.
Коли ти сам зимою вдома
© Copyright: Стихотворец Иван Добрый, 2016
Свидетельство о публикации №116120900687
Свидетельство о публикации №116120900687
Рецензии