тополя

Вітер гне тополю,
З вечора до рання,
Не кивай на долю,
А шукай кохання.
Жити краще з кленом,
Стане затишніше,
Хай гілля зелене,
Вітерець колише.

Хай роки похилі,
І пора осіння,
Поряд очі милі,
Від журби спасіння.
В самоті нічого,
Доброго немає,
Це любов і Бога,
Серденько приймає.

Набивала гулі,
Смак пізнала зради,
У часи минулі,
Вибач  Бога ради.
Відкидай вагання,
Хай нам заздрять люди,
З нашого кохання,
Нове щастя буде.


ЛЕБІДКА
В гнізді самотньої лебідки,
Квадратні метри і жура,
Скажіть мені будь ласка звідки,
Зимова враз, прийшла пора.
Ще літо бабине в природі,
Не захолола в серці кров,
Журитись мабуть дійсно годі,
Знайти можливо, ще любов.

Ще роки вроду не забрали,
І є надія у житті,
Лихії люди щастя вкрали,
Набридло жити в самоті.
Знайду, ще лебедя, до пари,
Та пересуди всі стерплю,
Адже я маю власні чари,
Надіюсь вірю і люблю.

Навіщо, довга, ця розлука,
До щастя слід шукати брід,
Надійний друг, а серцю мука,
Чимало зим, чимало літ.
Самотній лебідь ради Бога,
 Ти цю надію не карай,
На  двох у нас одна дорога,
В гнізді моєму справжній рай.


ДВА ГОЛОСИ
Два голоси, бас і сопрано,
Зустрілись у  просторі знов,
Мотив цей виводять старанно,
Бо їх поєднала любов.
Люблю тебе, милий мов сонце,
Що серденько гріє моє,
Як стукаєш ти у віконце,
Так солодко раптом стає.

Люблю тебе милий мов небо,
Як зорі, що світіть згори,
Любов,це жагуча потреба,
Слова ці мені говори.
Душа, ці слова прошепоче,
Цілуй мене любий не жди,
А серденько, серденько, хоче,
Щоб поряд були ми завжди.

Тобі віддаю свою душу,
З тобою співаю пісні,
В полоні, це визнати мушу,
Полон до вподоби мені.
Два голоси, бас і сопрано,
В коханні зустрілися знов,
Мотив , цей виводять старанно,
Єднають їх віра й любо