Зроби вже висновки й не треба крику,
Моє життя (ну нарешті!) стале.
Вже б наші діти повиростали,
Якби ти був мені чоловіком.
Якби колись... І якщо б в той вечір...
Занадто якось умовних речень,
умовних рішень... Тривожно-тихо
пророкував ти обом нам лихо.
Ми не дізнались твоїх пророчень,
Це - наші спогади і не більше.
Та не згадаєш очей дівочих,
А я ще й досі про тебе - віршами...
Зроби вже висновки й не треба крику
© Copyright: Анна Кириленко 2, 2016
Свидетельство о публикации №116120910443
Свидетельство о публикации №116120910443
Рецензии