Сергей Жадан. Благовещение

Не ангела явленье (разумей)
её пугало. Мог так точно ей
явиться солнца луч или в ночи
сияющего месяца лучи
и испугать - смутил же её всё ж
тот лик, в котором ангел ей явился;
едва ли знала, что ему пришлось
чрезмерно тяжко (каждый бы - склонился,
кто знает, что она -  пречистая, такая,
что олениха в пралесе густом
лишь на неё взглянула и, поверь,
единорога зачала потом -
то зверь из света, самый чистый зверь).
И то, что явь теряла свой предел,
что ангел облик юноши имел
и рядом был, что взглядами тотчас
они сошлись и страстно и мистично, -
всё опустело вдруг, и дивно, враз
то, что мильйонам буднично, привычно,
переходило это к ней от нас;
она и он; всё пройдено тобою -
но только там был высший смысл и вес.
А также страх испуганных обоих.

Тогда он ей пропел благую весть.

                Благовіщення

Не янгола поява (зрозумій)
її злякала. Міг так само їй
явитись промінь сонця чи вночі
зустрітись місячне проміння, пливучи,
й сполохати - обурив її все ж
той лик, в якому янгол їй явився,
заледве знала, що йому це теж
надміру тяжко (кожен би вклонився -
яка вона пречиста. Аж така,
що олениця в пралісі густому
поглянула на неї і, повір,
єдинорога зачала потому,
що звір зі світла, найчистіший звір).
Й тому, що ява ця була тривка,
що янгол із обличчям юнака
тут поруч був, що поглядами враз
вони поміж собою зіштовхнулись,
все спорожніло вмить, і водночас
те, що мільйони знали, з чим зіткнулись,
до неї переходило від нас;
вона і він; все, бачене тобою,
все мало тільки там свою вагу,
і страх також. Налякані обоє.

Тоді він заспівав їй вість благу.