Коли хлюпоче нiжнiсть...
Коли хлюпоче ніжність через край
І замерзає під холодним небом –
Ти не мовчи. Та щастя не бажай,
Ти лиш скажи, що так воно і треба.
Бо рівноваги не буває тут:
Один мовчить, і інший в стінку б’ється…
Душа звільниться від журливих пут,
А лікар Час утишить біль у серці.
Прийде весна, весела, осяйна,
Розставить крапки, і тире, і коми.
Це не моя і не твоя вина…
Зима, байдужість і душевна втома.
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116120710667
Свидетельство о публикации №116120710667
Рецензии