Вiтер з поля
Ніхто не знає до пуття,
І де береться зла недоля
Що розбиває вщент життя?
Куди щезає снігу ніжність
І чистота думок і слів,
Чи поглинає чорна Вічність
Й жбурляє в марево зі снів?
Куди щезає душ єднання,
Чи вітром теж його несе?
Горить у небі зірка рання,
Та скоро щезне, як і все.
Свидетельство о публикации №116120710639