Десь блукає ранок в заметілі,
Ніч стає на фінішну пряму,
Вже й зірки сховались переспілі,
Та ніяк не рветься стрічка сну.
І спішать, і плутаються кадри –
То не сніг, то яблунь пишний цвіт…
А думок настійливі ескадри
На тобі змикають білий світ.
Та світанок відкрива лаштунки,
У віконцях світло де-не-де,
ось і сонця перші поцілунки…
Все минає. І любов пройде.
Ранок в заметiлi
© Copyright: Наталья Бидненко, 2016
Свидетельство о публикации №116120710602
Свидетельство о публикации №116120710602
Рецензии