ос ння вишня

Зустрілася мені осіння вишня,
У білому, квітневому вбранні,
Але нажаль вона давно заміжня,
Даремно їй присвячував пісні.
Зустрілися ми з нею дуже пізно,,
Коли на скроні впала сивина,
Не маю права умовляти слізно,
Бо не для мене створена вона.

Вона уже в літах, але вродлива,
То має власне щастя у житті,
Я хочу, щоб вона була щаслива,
А сам залишусь жити в самоті.
Пробач мені, за те, що запізнився,
Та не зустрів у роки молоді,
А може тільки сон такий приснився
І попливе, як листя по воді.

Це листя золоте, а не зелене,
Дощі зелені змили кольори,
Я розумію жінка не для мене,
Та про любов я з нею говорив.
Розійдемось ми з нею по травиці,
Або по килимку, зі шпоришу,
А я на згадку добрій молодиці,
Сьогодні гарну пісню напишу.




ЧОРНІ ХМАРИ

Пропливають чорні хмари
Часто йдуть густі дощі,
Так візьми мене до пари,
Бо ти мені до душі.
Завітала в скроні осінь,
Жити важко в самоті,
Я люблю тебе і досі,
Хоч всі люди не святі.

Небо вкрили сиві хмари,
Скоро ляже перший сніг,
Ти візьми мене до пари,
Найдорожчий чоловік.
Я піду і без весілля,
Згодна жити в курені,
Бо самотність як похмілля,
Так не весело мені.

Пропливають наче хмари,
В осінь роки золоті,
Ти візьми мене до пари,
Буде радість у житті.
Кажуть вік уже похилий,
Не уникнути хули,
Ти міцніше мене милий,
До серденька притули.




ДОСИТЬ ВОРОЖИТИ

Досить любий ворожити,
Не зривай ромашки,
Знаю в купі легше жити,
По одинці важко.
Пелюстки упали білі,
Милому під ноги,
Знаю, що вагання в силі
І твої тривоги.

Я ж відкинула вагання,
Досить ворожити,
Якщо знайдемо кохання,
Стане краще жити.
Хай прийшла пора осіння,
Срібло скроні вкрило,
Разом знайдемо спасіння,
Серцю стане мило.

Люди ми талановиті,
У серцях існує Бог,
Хай живе з цієї миті,
Не кінчається любов,
Що чекає, ще не знаю,
Чи знайду з тобою рай,
Та міцніше обіймаю,
Льється радість через край.