СПИД

Кудись поділося сонце…
І все темнішає світ,
Залишилось тільки горе
І біль у очах застиг.

Сьогодні усе інакше -
Немає друзів, близьких,
І їх вже не буде більше –
Стіна відокремила їх.

Стіна, що постала між вами,
Між світом і хворим життям.
І чути лиш мамині сльози,
Навіщо тепер каяття?

Тихі кроки…Це смерть ступає,
Скільки ще залишилося днів?
Навіть сліз у очах немає,
Завмирає серце, бракує слів.

Ти тікаєш від всього світу,
Все у ньому тепер чуже,
Може й будуть ще десь радіти,
Але там, де нема тебе…

Раптово смерть заполонила життя,
Раптово все стало сірим,
І ні до чого вже каяття
Немає спасіння від ВІЛу.

Але надія ще в серці живе,
Вона повинна жити!
Життя ще триває, воно пливе
І має далі плити.

Ти не знаєш як далі жити,
Куди бігти, за чим іти,
Зупинись! Припини хоронити
Всі бажання і мрії свої!

Ти тепер не такий, як раніше,
І вони – не такі, як ти,
Але вже не буде гірше,
Тож прошу тебе, просто живи!

Ти поглянь, подивись у небо,
Там ще сяє сонце ясне,
Там ще світять зорі для тебе,
Їх у тебе ніхто не вкраде!