Одного разу вийшов я із хати,
одразу ж впав на білий м'який сніг.
і лежачи , увесь такий пом'ятий.
піднятись самотужки все ж не міг.
Я озернувся враз по сторонам,
і погляд мій упав на перехожих.
Заради них я б знехтував життям,
і вірив що на мене вони схожі.
І тут до мене підійшла одна дівчИна,
піднятися мені допомогла.
Як добре, що ота слизька стежина,
сьогодні нас із нею тут звела.
І з того часу наші з нею долі,
переплелись так міцно і надійно.
Ми з нею наче квіточки отії в полі,
тримались одне одного постійно.
На тому розповідь свою завершу,
а з нею добігає кінця вірш.
І вам бажаю я подібних звершень,
І щоб життя ділили З кимось, або МІЖ.
Одного разу
© Copyright: Аларик, 2016
Свидетельство о публикации №116120601079
Свидетельство о публикации №116120601079
Рецензии