Коли я згадую минуле,
Менi здається - я лiтаю,
I часу кращого немає,
Чим те, що там зi мною бУло.
Коли я мрiю про майбутнє,
Бажаю мира в поколiння
Та Божого благословiння,
Що зайвiстю не може бути.
Лишь справжнєє мене бентежить,
Хоча воно, неначе мари,
Та скупились на небi хмари.
Благаю - не поруште межi
В стосунках людяностi. Долi
Я iншої не побажаю,
I подумки у височiнь злiтаю,
Прохаючи добра. До болi
В душi i в серцi в небi плину,
До Бога щiрiстю звертаюсь
За те, чого цiннiш немає -
За рiдну землю, за родину.
Неначе мари...
© Copyright: Ирина Галавина, 2016
Свидетельство о публикации №116120507020
Свидетельство о публикации №116120507020
Рецензии