Величчя порожн х дiй - фентезi - пiсня -

Тихо повінню слів солодких
Теплі губи закляття сіють,
Зі слини і дзвінкого ранку
Ліплять повний травневий день,

Вабить спілим рожевим сонцем
У тенета весни світанок,
Розливає чарівним птахом
Над землею свій чистий спів,

За блакитні повітря межі
Лине казка густим туманом
Про бажання втонути в зорях,
Про наснагу кривих доріг.

І хвилює вогонь сумління
Душі прокляті - не забуті,
І палають живим багаттям
Кольорові безкрайні сни,

Та змиває навік спокута
Всі секунди стрімкого щастя,
Всі хвилини сліпого гніву,
Все величчя порожніх дій...



Бачу в хмарах твоє обличчя -
Брови вигнулись, мов веселки,
Розчинилась у барвах неба
Тінь твоїх кришталевих мрій.

Я журбою степного вовка
У твої поринаю очі,
За глибокий і ніжний погляд
Цілий світ віддаю тобі.

Заплітаю твоє волосся
У струмки і стежки казкові,
З діамантів мого кохання
Я складаю твоє ім'я.

І дарую тобі всю віру,
Всі надії і сподівання,-
На долонях мого натхнення -
Візерунки твого життя.

Піднімаюсь із волі в волю,
Відчуваю початок смерті
І з отрутою сліз солоні
Всі твої поцілунки п'ю.

Залишаю печаль і смуток
За кордонами просторіччя
І, захоплений плином часу,
Вирушаю в далеку путь.