Я летiв у безвiсть, наче птах
Хоч не відчував тремтливі крила.
Навіть причаїлись біль та страх.
Лиш душа замучена тремтіла.
Я летів тунелями кудись,
Намагався крихти пригадати:
Хто я? Де я? Часе, зупинись,
Бо життя не хочу покидати.
В мене ж є, здається, дім, сім’я,
Є кохана, діти та онуки
І якесь (забулося!) ім’я?
О як тяжко винести ці муки…
Виринала думка з таїни
Й гасла від знесилля мов би свічка.
Жах вселявся від самотини.
Справді нереальна кінострічка!
Безкінечний сум та маячня
Згодні вже націлитись на небо?
Ні, не здамся. Вже помер? Брехня!
Відчуваю, оживитись треба.
Он сльоза дружини й тихий зойк:
–Прокидайся, годі тобі спати!
…Прилетів на рідний голосок
Певне, з хірургіїї до палати…
Свидетельство о публикации №116120405099
Мадам Арт 04.12.2016 16:25 Заявить о нарушении
Бурчак Ворожбянский 05.12.2016 10:41 Заявить о нарушении
Мадам Арт 05.12.2016 11:13 Заявить о нарушении
Щодо "йдетЕ" чи "йдЕте"... Я за "йдетЕ".
Щодо "тебе": тут два варіанти - "йду до тЕбе", але "кохаю тебЕ" ( в залежності від контексту).
Бажаю наполегливості та терпіння!
Бурчак Ворожбянский 06.12.2016 12:23 Заявить о нарушении
Мадам Арт 06.12.2016 16:56 Заявить о нарушении