Минають дні – надія тане,
І серцем чую, що востаннє
В той день прощалися – щасливі,
Безмежно юні, хоч і сиві…
Тоді любов нас щастям гріла –
Забувши вік свій, мали крила.
Прощаючись – чимдуж летіли
Назустріч знов – щоб разом, милий…
Час – невблаганний витверезник –
Бере податки – все за безцінь…
Бере розлуками, літами…
Бере тим щастям, що між нами…
За мотивами поез1й друга
© Copyright: Тонина Аг, 2016
Свидетельство о публикации №116120402712
Свидетельство о публикации №116120402712
Рецензии
